Побувавши в наприкінці квітня або ж на початку травня,не можливо не помітити ці ніжно-рожеві барви та не відчути  ці п’янкі аромати. Сакура…Ось чим вабить туриста весняний Ужгород. Саме в цей час місто перетворюється на фантастичний сад. Пік цвітіння, коли гілки сакур покриваються шапками рожевих квітів – надзвичайно хвилююче видовище! Кожен рік тисячі туристів приїжджають в Ужгород, щоб побачити це японське диво.   
   До речі, сакура, або ж як її ще називають,японська вишня, з’явилася в Ужгороді в 1923 році, коли Закарпаття належало Чехословаччині. Тоді нею засадили болотну місцевість – мікрорайон Галагов – на місці сьогоднішньої набережної Незалежності. Ботаніки вважали, що ужгородський клімат найбільше підходить для японської вишні.
   Однак,у місцевих є своя версія появи сакури в Кажуть,що це сталося коли японці везли сакуру австрійському імператорові Францу Йосипу I, і їм довелося заночувати в Мукачеві. Звістка про загадкове дерево вишні розійшлася по Закарпаттю. Не довго думаючи, місцеві жителі вкрали у японців частину саджанців і відвезли в Ужгород на продаж, під видом фруктового дерева. З тих пір сакура чарує своїм виглядом всіх прохожих, хоча плодів від неї ужгородці так і не дочекалися.
   До речі, кожне деревце цієї чудової квітки може прожити до ста років. Більшості ужгородських сакур по 30 – 40 років. Щороку ужгородці намагаються висаджувати нові сакури (на території висаджено біля півтори тисячі дерев), адже ця унікальна рослина росте тільки на Закарпатті, в Японії та в деяких штатах США.
   В Японії період цвітіння сакури триває менше тижня, і в цей час жителі країни повинні вийти в парки, двори або навіть кладовища, щоб провести час під деревами. А за старою японською приказкою, хто власноруч посадить сакуру, на того чекає щастя та успіх.
   А ось у жителів є свої звичаї, пов’язані з цвітінням сакури. Той, хто побачить першу квіточку сакури, нагороджується титулом «Людина року».А у того, хто спіймає кружляючий у повітрі листочок сакури збудуться усі мрії та побажання!
    Зараз сакура вважається візитною карткою Закарпатського краю, адже охочих побачити її стає все більше.





Татьяна Меньшикова